Зустріч почалася у п’ятницю по обіді зі знайомства у групі. Учасники розповіли одне одному, що спонукало їх взяти участь у заході та чого вони очікували від цих вихідних. Зібралося строкате товариство: у конференції брали участь як студенти, так і працюючі та літні люди. Але всіх їх об’єднала їхня громадська активність: багато учасників були активними професійними чи почесними членами спілок або ініціатив і хотіли поділитися своїм досвідом з групою.
Багато українців поділилися досвідом роботи у неурядових організаціях або у сфері медіації. Більшість з них покинули батьківщину через війну і лише недавно приїхали до Німеччини. Деякі учасники наголосили на тому, наскільки для них важливо знову знайти своє місце у професійній діяльності та мати змогу обмінюватися професійним досвідом з колегами. Тож для багатьох важливою причиною участі у конференції стала можливість взаємодії.
Програму заходу було відкрито у п’ятницю ввечері панельною дискусією на основну тему конференції: група обговорювала виклики, перед якими наразі стоїть миротворча робота в Україні, та можливості, які існують для громадянської роботи з метою підтримки людей на місці як в Україні, так і з Німеччини.
Миротворча робота в Одесі триває
За трибуною також була присутня Ада Акобян, яка росла у часи війни у Нагірному Карабаху. Як вона розповіла на початку обговорення, згодом цей досвід спонукав її зайнятися миротворчою діяльністю. Сьогодні вона є представницею проекту в українській команді forumZFD і знайомить усіх зі своєю роботою.
forumZFD передусім працює в Одеській області. Його партнерська організація «Зацікавлені» — це місцева ініціатива, що займається культурними і місцевими проектами. Одним із перших заходів у 2019 році став маленький фестиваль внутрішніх двориків, який мав на меті знову оживити ці традиційні місця зустрічі і зміцнити соціальну згуртованість сусідських громад. Як наголосив у своєму відеозверненні представник з Одеси, організація дуже активно працювала з дня нападу Росії 24 лютого. Серед іншого активісти переобладнали підвали на укриття і координували розподіл медикаментів і продуктів.
Ада Акобян пояснила, що forumZFD підтримує українське громадянське суспільство передусім у двох сферах. З одного боку, проекти підвищили життєстійкість людей, тобто зміцнили їхні внутрішні й емоційні сили. Лишатися здатним до дії дуже важливо. З іншого боку, миротворча діяльність сприяла збереженню соціальних зв’язків. Лекторка проєкту вказала на те, що війни розколюють суспільство – не лише на друзів і ворогів, це відбувається також у родинах, організаціях і спільнотах. У воєнній риториці мало місця для різноманіття, оскільки нації представляються однорідними. Але бути сприйнятим у своїй унікальності – базова потреба кожної людини. Миротворча робота створює простір, де це різноманіття знаходить місце, каже Хакобян.
Українська діаспора організовує підтримку
За трибуною був також і Данило Полюєв-Шмідт з IWEK e.V. (Ініціатива з обміну знаннями та культурою). Він також представляв Альянс українських організацій, коаліцію української діаспори та неурядових організацій у Німеччині. Полюєв-Шмідт повідомив, що українські активісти у Німеччині готувалися до широкомасштабного російського вторгнення ще з 2014 року. Так, організації української діаспори встановили тісні партнерські відносини з громадянським суспільством багатьох міст й областей України. Ці міцні зв’язки стали основним підґрунтям для можливості надавати гуманітарну допомогу одразу після 24 лютого. Незабаром українські організації у Берліні приєдналися до Альянсу українських організацій, щоб привернути увагу суспільства до ситуації в Україні.
Данило Полюєв-Шмідт пояснив, що Альянс об’єднав десять організацій, зайнятих у різних сферах. Наприклад, вони надають в Україні гуманітарну допомогу і займаються захистом культурних об’єктів. До того ж, організації ведуть активну роботу у Німеччині, серед іншого, вони організовують громадські заходи і допомагають біженцям. Данило Полюєв-Шмідт також повідомив про бібліотечний проєкт: активісти збирають українські книжки і надають їх для читання у громадських і приватних бібліотеках. Це не тільки полегшує біженцям прибуття у нове оточення, але й сприяє ознайомленню німецького суспільства з культурою й історією України.
Данило Полюєв-Шмідт відповів на запитання з залу про співпрацю Альянсу з російськими і білоруськими активістами у Німеччині. Він підкреслив, що загалом у мережі організацій раді всім, проте щоб стати членом організації, необхідно визнавати те, що Росія веде загарбницьку війну проти України. Також важливо спілкуватися між собою українською або нейтральною мовою, як-от англійською чи німецькою.
Чи може вестися діалог про кордони під час війни?
Серію доповідей завершила Інга Лютер, керівниця «OWEN – мобільної академії гендерної демократії та миробудівництва». Розташована у Берліні спілка була заснована у 1992 році і з того часу займається зміцненням громадянського суспільства, гендерної демократіїі миру, наприклад, у формі політичної просвітницької роботи і діалогу. При цьому основна діяльність зосереджена у Центральній і Східній Європі.
Інга Лютер розповіла про ініціативу «Жіночі ініціативи за мир». З 2016 року у цій ініціативі беруть участь жінки зусіх частин України, а також із Росії й інших європейських країн. Центральною відправною точкою для співпраці стало запровадження Мінських угод. Через війну це відійшло у минуле, каже Інга Лютер. Вона також підкреслила, що фізичне і психічне руйнування під час війни безпосередньо стосується жінок. Багато з них живуть одним днем, адже зараз навряд чи можна будувати довгострокові плани.
Проте інтерес у безпечному просторі для спілкування й обміну інформацією не зник, інколи він сягає навіть за лінію фронту. Це дуже болюча тема, наголошує Інга Лютер. Однак за можливості важливо зберегти особисті стосунки, навіть під час війни. Жінкам важливо знати, що вони не одинокі. Довіра, що роками зростала у колі спілкування, може допомогти підтримати спілкування або принаймні відновити його у майбутньому.
Багато тем для обговорення у суботу
У другий день конференції учасники поглиблено розглянули деякі з тем, яких вже торкалися попереднього вечора. У першій половині суботи учасникам було запропоновано чотири паралельні дискусійні групи на вибір. Першу дискусійну групу вели доктор соціологічних наук Дар’я Виставкіна з Одеси й Ада Акобян з української команди forumZFD. Разом з учасниками вони розглянули питання, яку роль у поточній ситуації відіграє громадянське суспільство. Спочатку виконали ілюстративну вправу: з вовняних ниток створили сітку, що символізуєстосунки українського суспільства з іншими країнами. Кінці ниток тримали у руках учасники. Потім вони обговорили, чи потрібно розірвати якісь із ниток, і як відіб’ється розірвання певних ниток на міцності всієї сітки. Під час бесіди багато учасників наголосили на тому, що можливість обміну між українським і німецьким громадянським суспільством видається їм дуже пізнавальною.
Друга дискусійна група проводилася під назвою «Поворотний пункт у головах». Учасники обговорили, чи змінила війна їхні особисті погляди і як. Спочатку вони поділилися тим, на чому ґрунтується їхня особиста позиція – від політичних переконань і знань про гуманізм до духовних джерел. Потім учасники відповіли на запитання, чи змінилося їхнє бачення світу після 24 лютого 2022. Тут результат також виявився неоднорідним: для декого напад Росії став переломним моментом. Дехто скоріше зміцнився у своїх переконаннях або вказував на те, що війна почалася ще у 2014 році. На завершення дискусії було висловлено особливо суперечливі думки з теми принципу ненасилля. У учасників були різні думки щодо того, наскільки доцільними є ненасильницькі дії під час війни. Обидва модератори, Крістіна Лізері, Крістоф Бонгард з forumZFD, відмітили протиріччя і дилеми, названі під час дискусії.
Третю дискусійну групу вели Інга Лютер і Катерина Гусєва з OWEN e.V.. Учасникам знадобилося багато часу на представлення, щоб краще познайомитися й обмінятися досвідом у миротворчій діяльності, медіації й участі у громадських ініціативах. Деякі учасники з України розповіли про свою роботу з внутрішньо переміщеними особами в Україні. Одна з учасників з неприхованим хвилюванням розповіла, що ніколи навіть не могла уявити, що їй колись доведеться тікати від війни. Деякі літні учасники з Німеччини розповідали, як актуальні фотографії з України оживили їхні власні спогади про війну і втечу у Німеччині. Після дуже особистого обговорення обидва модератори детальніше представили роботу ініціативи «Жіночі ініціативи за мир», про яку вже згадувалося під час панельної дискусії у п’ятницю ввечері. Наприкінці учасники зібрали асоціації з поняттями «солідарність», «співпраця» і «діалог» – цікаво, що незважаючи на дуже різноманітний склад групи, було багато спільних асоціацій.
Четверта дискусійна група була присвячена травмам, спричиненим війною, і життєстійкості та була спрямована передусім на українських учасників. Психолог і тренер Павло Козелецький пояснив, як розпізнати травми і як може допомогти метод ненасильницької комунікації у поводженні з власними почуттями. Учасники розповіли про болісні і важкі ситуації, з якими вони стикнулися, наприклад, реальність війни, досвід біженця, потрапляння у нове середовище. Під час практичного заняття учасники застосували техніку, яка допоможе їм впоратися з таким досвідом.
Діалог і медіація зараз особливо важливі
У суботу по обіді було заплановано онлайн-доповідь. У режимі прямої трансляції підключилася Альона Горова, співзасновниця українського «Інституту миру і порозуміння» (ІМіП). Організація існує вже 20 років і ставить собі за мету сприяння діалогу в Україні і вирішення конфліктів мирними засобами. Сферами її діяльності є, зокрема, медіація і мирне виховання у школах, робота зі встановлення діалогу і примирення у громадах, а також правосуддя перехідного періоду, тобто юридичне і суспільне опрацювання епізодів насильства у минулому. Альона Горова наголошує: ця робота не припинилася через російське вторгнення, навпаки – діалог і медіація зараз особливо важливі, навіть якщо це непроста тема.
У своїй доповіді Горова пояснила, як ІМіП пристосувався до роботи у нових умовах. Так, наприклад, зараз при миротворчій роботі у школах передусім ідеться про життєстійкість і подолання стресу. Під час роботи у громадах центральною темою є підтримка внутрішньо переміщених осіб. Через війну багатьом людям довелося тікати в інші регіони України, і такі організації як ІМіП працюють над зміцненням довіри між новими мешканцями та громадами, які їх приймають, і ненасильницьким вирішенням конфліктів. У бесіді з учасниками конференції Альона Горова також відповіла на запитання, якої підтримки вона очікує від міжнародної спільноти: зміцнення українського суспільства, щоб воно вистояло війну.
Ця інформація для роздумів супроводжувала учасників і в наступному пункті програми – відкритій дискусії. Під час роботи у такому форматі у центрі кола стільців ставиться ще п’ять стільців. Дискусія ведеться тільки всередині кола. Той, хто хоче щось сказати, сідає на одне з вільних місць. Після короткого пояснення правил розпочалося обговорення. Навідні питання звучали таким чином: Як Німеччина може зміцнити українське громадянське суспільство? Які вимоги ми висуваємо до політики? Після того як учасники на минулих етапах програми обговорили, який вплив може чинити громадська активність на війні та за її рамками, зараз ішлося про те, як політика може посилити цю активність.
Учасники вели інтенсивну дискусію і висловлювали суперечні думки. Наприклад, розділилися думки щодо питання, чи повинна Німеччина поставляти зброю в Україну, та чи можливий діалог з Росією у майбутньому. Багато учасників наголосили на важливості точного вибору слів під час обговорення: необхідно чітко називати агресора і говорити саме про війну, а не «конфлікт». З огляду на вимоги до німецької політики також згадали про те, що біженці потребують не тільки підтримки у вигляді мовних курсів і соціальних виплат, але й психологічної допомоги. Це важлива тема для багатьох людей. Також необхідно дослухатися до українського громадянського суспільства і користуватися досвідом, який привозять багато українців, зокрема у сферах медіації, психосоціальної підтримки і громадської активності.
Сюрприз увечері
Після такої інтенсивної програми суботу завершив «Ринок можливостей». Деякі учасники презентували на столах і стендах організації або ініціативи, у яких вони беруть участь. Серед них були представлені як українські, так і німецькі ініціативи. Інші учасники могли ознайомитися з різноманітними можливостями для громадської активності ізнайти натхненняу розмовах.
Насамкінець був підготований сюрприз: дві учасниці запросили всіх у спонтанний плейбек-театр. За допомогою ламп і простирадл вони перетворили залу, де проводився семінар, у театральну сцену і навіть принесли гітару, на якій інший учасник грав музичний супровід для виступу. Плейбек-театр – це форма театральної імпровізації. Спочатку хтось із глядачів розповідає про якусь особисту подію. Потім актори грають її на сцені. Обидві учасниці вразили групу своїм талантом до імпровізації, а їх виступ підвів своєрідний підсумок вихідних.
У неділю вранці німецько-українська конференція завершилася підведенням підсумків і заключною бесідою. Для нас, організаторів, ці вихідні також були насичені подіями, живими розмовами і пізнавальними зустрічами. Дякуємо всім учасникам і доповідачам за інтерес і співпрацю!
